Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
баламутити — (кого що сіяти неспокій серед людей, підбурювати на лихі вчинки), каламутити, колотити, мутити, заколочувати (перев. зі сл. спокій ) Див. тж. підбурювати … Словник синонімів української мови
баламутити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
баламутити — ілгаць, ашукваць, збіваць з панталыку … Старабеларускі лексікон
перебаламутити — у/чу, у/тиш, док., перех. 1) Баламутити (у 1 знач.) все чи багато чого небудь. 2) Баламутити (у 2 знач.) всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
каламутити — 1) (робити каламутним, нечистим), колотити, сколочувати, сколотити, мутити, баламутити 2) (кого що сіяти неспокій серед людей, підбурювати на якісь учинки), баламутити, колотити, підбурювати, мутити, заколочувати (перев. зі сл. спокій ) … Словник синонімів української мови
баламучення — я, с. Дія за знач. баламутити 2), 3) … Український тлумачний словник
броїти — ою/, ої/ш, недок., діал. Баламутити … Український тлумачний словник
заколочувати — ую, уєш, недок., заколоти/ти, очу/, о/тиш, док., перех. 1) Колотячи, розмішуючи що небудь у рідині, готувати. 2) перев. у спол. зі сл. спокій, перен., розм. Порушувати спокій, викликати занепокоєння; баламутити … Український тлумачний словник
збаламутити — у/чу, у/тиш, перех. Док. до баламутити … Український тлумачний словник
каламутити — у/чу, у/тиш, недок., перех. 1) Робити каламутним, нечистим. •• Каламу/тити во/ду [в крини/ці] вносити неспокій, розлад; створювати безладдя. 2) також без додатка, перен. Викликати неспокій, незлагоду, незадоволення; баламутити (у 2 знач.). ||… … Український тлумачний словник
